У спокійному на вигляд «білорусові» нуртує невгамовний дух. Він творить численні цікаві епізоди «спалахів», «вибухів», які викликали і викликають певний резонанс не лише в особистому житті Якова Зайка, а певною мірою стали доленосними у життя Української держави, її народу.
Впадає в око природна простота поводження в соціумі, дивакуватість, легка світла вдача, тонке почуття гумору, скромність. І водночас глибина, складність, важливість, стратегічна завершеність задумів і справ на благо людей, держави Україна і міждержавних стосунків «простого білоруса». Деталі в авторській програмі редактора Житомирського обласного радіо Сергія Черевка «Автограф»
Першого грудня в містечку Ружин на Житомирщині відбувся вечір пам’яті відомого українського письменника Геннадія Шкляра. Серце Геннадія Макаровича перестало битися 9 червня минулого року, а саме першого грудня митеві виповнилося б 66. Хто такий Геннадій Шкляр і яке його місце в сучасному українському літературному процесі ви дізнаєтесь, прослухавши авторську програму редактора Житомирського обласного радіо Сергія Черевка “Мистецька вітальня”.
Життєва свіча журналіста, редактора Житомирського обласного радіо Василя Остапчука погасла 7-го лютого 2005-го на 44-му році життя. А 20-го січня йому виповнилося б 50. Ці дві рокові дати й спонукали ще раз пригадати незабутнього Василя Захаровича.
Остапчук пішов від нас в розквіті своїх сил та таланту. Пішов молодим, сповненим світлих та радісних мрій і творчих задумів, хоча за свій короткий вік встиг чимало досягти. Він багато публікувався в обласних та центральних газетах і журналах, охоче ділився журналістським досвідом із молодими колегами, викладаючи радіожурналістику в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, був переможцем обласного конкурсу імені Василя Земляка – кращий журналіст 2003 року. В авторській програмі редактора Сергія Черевка «Мистецька вітальня» своїми спогадами про Василя Захаровича діляться рідні, друзі, колеги, а також звучить його усмішка з книги «Лист до олігарха».
Сьогодні про Юрка Ґудзя багато говорять, пишуть, згадують. Його не можна не згадати, бо своєю творчістю, своїм онімбленим (вислів Є. Концевича) болем він намагався знайти ті відповіді, які людство намагається віднаходити упродовж всієї своєї історії. Про його міжнародне визнання, літературні премії в «Італіях і Канадах» говорять не часто, як нечасто згадують його огієнківське лауреатство. Втім, Юрко не любив слави і почестей. Набагато краще по¬блукати полем аж до лісу, що неподалік його рідної Немильні. Або ж проїхатись легендарним «дизелем» зі Звягеля на Житомир, бо саме у дорозі він зустрічав багатьох своїх героїв і майбутніх персонажів своїх книжок.
Йому було б вже 55. Його нема вже дев’ять років, але він з нами. Він Юрко Ґудзь – сьогодні 1 липня 2011 р. – ювіляр. Ми пам’ятаємо.
